Прихований сенс і підводні камені очікуваної податкової амністії капіталів


Безумовно, прийнятий ВРУ 15 червня у 2му читанні законопроект 5153 про податкову амністію- дуже резонансна тема. При цьому навколо варіанту запропонованої амністії точиться набагато дискусій й накопичилося багато чуток і міфів. Спробуймо розібратись, чи вартує «овчинка вичинки» – що насправді приховує законодавча пропозиція одноразового спеціального декларування»?

Простою мовою, амністія – це можливість за певну плату документально легалізувати ваше майно, включаючи грошові кошти, аби в майбутньому використовувати це майно/кошти для банківських розрахунків чи інших безготівкових операцій, для придбання тих чи інших речей без будь-яких обмежень.

Мовою прийнятого законопроекту 5153, амністія, тобто одноразове спеціальне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 1 січня 2021 року.

Скористатись правом на амністію можна буде з вересня 2021 по вересень 2022 року. Готівкові накопичення можуть бути амністовані лише у разі їх переведення у безготівкову форму шляхом розміщення на спеціальних рахунках українських банків.

Найнижча плата за амністію на рівні 2,5% (або 3%– у разі сплати 3ма рівними частинами) збору передбачається для випадків придбання в період декларування, до подачі декларації українських ОВДП з періодом погашення понад 365 днів без права дострокового погашення. «Легалізувати» активи з розташуванням/реєстрацією в Україні, включаючи кошти на українських банківських рахунках, можна буде під 5% (або 6% – у разі сплати 3ма рівними частинами протягом 3х років). Проте не забудьте до відповідних загальних витрат додати щонайменше 1-2% банківської комісії на зарахування/зняття готівки. Закордонні (окрім РФ) активи, включаючи права вимоги до нерезидентів, можуть бути амністовані під 7% (при декларуванні/сплаті «першопроходьцями» до 1 березня 2022 року) чи 9,5% ( у разі до 1 березня декларуванні першопроходьцями зі сплатою 3ма рівними частинами), або під 9% ( у разі подання спец.декларації після 1 березня 2022 року) чи 11,5% (при декларуванні після 1 березня 2021 із розстроченням сплати 3ма частинами протягом 3х років). Перерахунок до загальних 18% ставки збору декларант може отримати за наслідками обов’язкової 2місячної камеральної перевірки достовірності даних поданих спец. декларацій у разі, якщо активи задекларовані з порушенням встановленого порядку декларування (грошові кошти не розміщенні на рахунку зі спеціальним режимом, не надане документальне підтвердження вартості прав вимоги тощо).

Ставка спеціального збору самостійно встановлюється декларантом, а сума збору, відповідно, самостійно розраховується до сплати на підставі вартості задекларованого майна, що повинна бути документально підтверджена [на відміну від джерела походження активів, підтвердження якого для податкових цілей не вимагається] для випадків грошових цінностей та закордонних активів. Збір може бути плачений одноразово протягом місяця з подання декларації чи протягом 3х років 3ма рівними частинами за бажанням декларанта. Несплата (недоплата) збору веде до визнання декларації неподаною й до відсутності запропонованих офіційних державних гарантій, серед яких:

  • звільнення декларанта від відповідальності за порушення податкового та валютного законодавства в межах складу й вартості задекларованого майна;
  • неможливість уживання до декларанта, що повністю сплатив збір за амністію, заходів забезпечення кримінального провадження ( в рамках статей 212, 212-1 ККУ), застосовування запобіжних заходів та вчинення слідчих (розшукових) дій за кримінальним провадженням (в рамках статей 212, 212-1 ККУ) у зв’язку з придбанням (формуванням джерел придбання), створенням, одержанням, використанням зазначеного у спец. декларації майна за будь-який період до 1 січня 2021;
  • неможливість початку провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо декларанта за порушення податкового та валютного законодавства, а також за статтями КУпАП 155 1, 162, 162-1, 163-1 (щодо самозайнятої особи), 163-2 (щодо самозайнятої особи в частині сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування), 163-4 (щодо самозайнятої особи), 163-155 (щодо самозайнятої особи), 164 (щодо самозайнятої особи), 164-1, 164-2 (щодо фізичної особи – підприємця), 165-1 (щодо самозайнятої особи), 166-6 (щодо самозайнятої особи) Кодексу України про адміністративні правопорушення;
  • одноразові декларації, а також відомості, що містяться в них, не можуть бути використані в розслідуваннях та/або перевірках стосовно декларанта, а також у якості доказів у кримінальних провадженнях за ухилення від сплати податків та/чи ЄСВ, у справах про адміністративні правопорушення, цивільних та адміністративних справах (у межах складу та вартості задекларованих активів). Зверніть увагу, що нема винятку для використання спец.декларацій як доказів у господарських справах (відомості декларанта можуть стати такими, до яких «дотягнеться» офіційно банк у разі існування господарського спору про стягнення заборгованості по кредиту, по якому, наприклад, декларант виступав майновим поручителем);
  • задекларовані активи й сама спеціальна декларація не можуть бути використані як підстава для відкриття кримінального провадження за статтями 212 та 212-1 ККУ – ухилення від сплати податків чи ЄСВ [проте державні гарантії не поширюються на активи, здобуті внаслідок вчинення кримінальних правопорушень за іншими статтями ККУ, окрім 212, 212-1, 366 та 367] – чи провадження про адміністративні правопорушення за певними вищенаведеними статтями КУпАП;
  • відомості, що містяться у відповідних спец.деклараціях та доданих до них документах є конфіденційною інформацією та не підлягають розголошенню фіскальними органами та їх посадовими особами без письмової згоди декларанта, крім випадків, коли це прямо передбачено законами або рішенням суду. Проте чи може бути стримуючим фактором рівень відповідальності за розголошення конфіденційної інформації на рівні максимум 2550 гривень (ст. 172-8 КУпАП) чи 17 тисяч гривен чи обмеження волі строком до 5 років (ст. 182 ККУ) із складністю доведення, яка саме фізична особа зі складу фіскального органу стала причиною витоку даних з фіскальних органів.

В чому ж проблемні питання амністії, що обговорюються в експертних колах?

➡ Чи можна вважати амністію добровільною?

Положеннями законопроекту про амністію прямо передбачено добровільний характер спеціального декларування, ПРОТЕ є кілька «але».

Виходячи з найпоширенішого трактування норм законопроекту 5153, у українських резидентів є лише 2 опції:

  1. Подати одноразову спеціальну декларацію, тобто скористатись правом на амністію із отриманням відповідних державних гарантій.
  2. Чи не подавати її, тим самим повідомивши про існування у власності законним чином отриманого із повною сплатою податків майна лише в межах безумовного «автоматичного амністованого максимуму» до якого входить, загалом:
    • еквівалент 400 тисяч гривень за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2022 р.(дату завершення періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування);
    • квартира(ри) сукупною площею не вище 120 квадратних метрів, чи майнові права на такий об’єкт житлової нерухомості;
    • будинок(ки), сукупною площею не вище 240 квадратних метрів, , чи майнові права на такий об’єкт житлової нерухомості за умови наявності у такої фізичної особи права власності на земельну ділянку відповідного цільового призначення;
    • об’єкт нежитлової нерухомості до 60 квадратних метрів;
    • земельні ділянки в межах норм безоплатної приватизації по кожній окремій ділянці;
    • одне авто особистого некомерційного використання (крім транспортного засобу, призначеного для перевезення 10 осіб i більше, включаючи водія, легкового автомобіля з робочим об’ємом циліндрів двигуна не менше як 3 тисячі кубічних сантиметрів та/або середньоринковою вартістю понад 400 тисяч гривень, мотоцикла із робочим об’ємом циліндрів двигуна понад 800 кубічних сантиметрів, літака, гелікоптера, яхти, катера), із зареєстрованим до 01.09.2022 року правом власності.

Тобто подальша доля майна понад наведений вище «автоматичний амністований максимум» законопроектом про амністію не регулюється .Однак представники влади – пан Гетьманцев, інтерв’ю від 18.06.21 – в офіційній державній позиції зазначають, що «якщо в майбутньому людина гроші від продажу незадекларованої квартири (придбаної за чорні гроші) захоче використати на придбання нових активів, чи на якісь інші значні витрати, я не виключаю того, що за майбутнім законодавством в особи можуть запитати про походження цих грошей, і якщо в особи не буде відповідної декларації, не буде джерела походження цих коштів, то можуть виникнути питання при придбанні активу за рахунок зазначених грошей».

Отже, законодавець усіх стимулює не ігнорувати пропозицію амністуватися, а її «добровільний» характер, схоже, лише умовний, оскільки доходи, отримані в подальшому від продажу нерухомості та іншого майна, що не було відображено в так званій «нульовій декларації», і становить власність понад установлені ліміти «безумовного амністування», можуть бути поставлені під сумнів. І в найліпшому випадку, така особа може зазнати певних негативних наслідків [ускладнень] в процесі розпорядження коштами, вирученими від продажу раніше незадекларованих активів, особливо при безготівкових розрахунках.

➡ В чому полягає справжній намір законодавця?

У наведеному коментарі Гетьманцева й розкривається справжня мета законодавця – встановити найближчим часом (протягом 9 місяців після набуття чинності законом про амністію) досі не властиві фіскальним органом функції непрямих методів контролю над видатками й доходами українських громадян шляхом оподаткуванні різниці в перевищенні рівня постійних витрат українських фізичних осіб над рівнем їх офіційних доходів. І влада має наміри розглядати будь-які кошти, набуті від продажу належних громадянам понад ліміти «безумовного амністування» і незадекларованих під час амністії активів, як такі, що отримані з ухиленням від сплати податків, незалежно від спливу терміну податкової давності чи навіть попереднього факту декларування й/чи оподаткування.

➡ В яких випадках доцільно, а в яких не потрібно реалізувати право на податкову амністію?

Нема сенсу подавати спеціальну декларацію:

  1. Якщо на 01.09.2022 року сукупний склад належних вам на праві власності активів не буде перевищувати вищезазначений ліміт «безумовного амністування».
  2. Якщо протягом всього періоду вашого працездатного віку (від незалежності країни до 01.01.21) ви жодного разу не отримували доходів без участі податкового агенту. Це коли джерелом ваших доходів були заробітна платня від українських компаній/ФОПів (податковий агент – роботодавець), українські дивіденди (податковий агент – емітент дивідендів) чи інвестиційний прибуток від операцій із українськими цінними паперами (податковий агент – професійний торговець ЦП) тощо. Адже нісенітниця – амністувати майно, джерела придбання якого очевидні й контролюються 1-дф.
  3. Якщо у працездатному віці усі доходи, отримані НЕ від податкових агентів, були раніше належним чином в повному обсязі задекларовані й оподатковані, про що зберіглись відповідні документальні підтвердження чи принаймні зберігається можливість отримання такого підтвердження, у тому числі від податкового органу.
  4. Якщо усі коли-небудь отримані кошти не підлягали декларуванню/оподаткуванню на момент нарахування/отримання. Наприклад, не оподатковуються суми коштів, отриманих як позика; як спадщина чи дарунок від родичів 1го чи 2го ступенів спорідненості; як дохід від продажу (обміну) першого у звітному році об’єкта житлової нерухомості після володіння понад 3 роки; як дохід від продажу(обміну) протягом звітного року одного транспортного засобу; будь-які некоштовні (до 25% мінімальної ЗП) подарунки.
  5. Будь-яка комбінація вищенаведених випадків.
  6. Доходи, з моменту отримання яких сплинув термін давності в 1095 днів з моменту, коли податковий орган дізнався чи повинен був дізнатись про отримання доходу без відповідного декларування й сплати відповідних податків (зборів).

Доцільно розглянути можливість подання одноразової спеціальної декларації:

Одноразове декларування стосується активів, придбаних “за рахунок” протиправно неоподаткованих доходів, по яких не сплинув строк давності. Отже, найімовірніше, тими, хто ризикне скористатись можливістю амністії капіталів, можуть стати:

  1. Фізичні особи, що отримували доходи не від податкових агентів і зобов’язані були відобразити доходи в щорічній податковій декларації з ПДФО. Якщо такі особи не подавали відповідну річну декларацію, до них не застосовуються строки давності нарахування податків ( відповідно до пп.102.2.1 ПКУ). Мова про осіб, що без реєстрації ФОП здавали в оренду нерухомість чи надавали приватні побутові послуги (наприклад у сфері краси, прибирання, ремонту одягу чи взуття) або про осіб, що отримували іноземні доходи – заробітчани, фрілансери із закордонними клієнтами (включаючи офіційних Google, Apple й т.і. із виплатою винагороди на картки, включаючи Payoneer) тощо.
  2. Самозайняті особи, включаючи ФОПів, що в минулому не декларували/й не сплатили в повному обсязі належні суми податків і зборів із повної суми власних доходів.

При цьому намагатися амністувати заощадження у вигляді грошових коштів можна лише тим, хто впевнений в можливості переконати банк у законності джерел походження їх активів (нетривіальне завдання для багатьох українців).

Загалом загальна рекомендація, з урахуванням справжніх намірів законодавця щодо майбутнього – на практиці про одноразове декларування доціьно в першу чергу задуматися тим, хто витрачає більше, ніж може собі дозволити в офіційній звітності.

➡ Від чого амністія захищає і яких (кому) гарантій не дає?

Коротко кажучи, держава пропонує відмовитися від можливого переслідування фізичних осіб за окремі правопорушення, вчинені такими особами до 1 січня 2021 року, в обмін на сплату певних грошей до бюджету.

Крім звільнення від податкового обов’язку та відповідальності за його невиконання стосовно доходів, що були джерелом формування задекларованих активів, держава також пропонує ретроспективну декриміналізацію діянь декларантів, що мали ознаки злочинів у вигляді ухилення від оподаткування, а також ухилення від сплати ЄСВ. Водночас одноразове декларування не стосується активів, які були набуті в результаті вчинення інших злочинів, ніж ухилення від сплати податків або ухилення від сплати єдиного соціального внеску. І це певна зона ризику, адже непоодинокі випадки намагання притягнення платників податків в межах, по суті, податкових відносин, до відповідальності за іншими статтями, наприклад, шахрайство з фінансовими ресурсами, розкрадання, контрабанда, легалізація (відмивання) майна тощо.

Офіційні державні гарантій при цьому стосуються лише декларанта і не розповсюджуються на жодних інших третіх осіб, пов’язаних із вчиненням можливого порушення (членів родини, роботодавців, юридичних осіб, у яких декларант є посадовою особою і т.і.)

Одноразова декларація не дає змоги відобразити в ній наявні у громадян законно набуті активи (зокрема, що не підлягали декларуванню та/чи оподаткуванню на момент нарахування/отримання).

➡ Які ще підводні камені заховані в тексті законопроекту 5153?

  • Для податкових цілей не потрібне підтвердження джерела походження задекларованого майна, лише його вартості. Проте якщо у спец.декларації зазначаються грошові кошти, для отримання 5% ставки їх треба перевести у гривню й розмістити на спец.рахунках українських банків, які вже як суб’єкти первинного фінансового моніторингу ЗОБОВ’ЯЗАНІ перевірити кошти після їх зарахування на предмет джерела походження. Тобто, задекларовані безготівкові грошові активи є предметом фінансового моніторингу з усіма наслідками, що з цього випливають, у тому числі з можливістю обмежити здійснення операцій з відповідними коштами, якщо ви не зможете переконати банк у законності джерел їх походження, незалежно від наявності спец. Декларації.
  • Амністованим може бути будь яке майно, придбане за рахунок доходів, отриманих у будь-який період до 01.01.2021, й не зазначається жодних винятків щодо доходів чи майна, з моменту придбання яких вже сплинув термін давності в 3 роки. Тобто порушується ст. 102 ПКУ, яка імперативно передбачає погашення податкового обов’язку через сплив строків давності.
  • Амністованим може бути майно, належне на праві в тому числі спільної часткової чи спільної сумісної власності. І якщо лише один із співвласників задекларував свою частку (скажімо, хтось із подружжя задекларував свою ½ сімейних статків), то й гарантії, зокрема, декриміналізації, розповсюджуються лише на такого декларанта й не розповсюджуються на інших співвласників, щодо яких подана спец.декларація може цілком законно стати й підставою для порушення справ про фінансові, адміністративні порушення чи навіть кримінальні злочини й бути використана у відповідних розслідуваннях.
  • За загальним правилом «зарплатня в конвертах» не повинна бути об’єктом оподаткування, оскільки за нарахування й оподаткування зарплатних податків й зборів несе відповідальність лише роботодавець, і за жодних обставин сама фізична особа (що підтверджується окрім прямої норми ПКУ – п 171.1 та п.179.2 – , окремо й низкою постанов Верховного суду, зокрема, від 08.05.18 у справі №810/834/17 чи від 02.10.18 у справі №826/6793/17). Проте якщо декларант забажає амністувати свої «конвертні» гонорари – він підставляє роботодавця, на якого гарантії амністії не розповсюджуються. А дата подання одноразової декларації може бути розтлумачена контролюючими органами як початок відліку терміну давності [«коли дізнались чи повинні були дізнатись…»] від моменту, коли фіскальні органи дізнались про порушення. Солідарної відповідальності в отримувача доходів із жодним типом податкового агенту немає і ніколи не було передбачено чинним податковим законодавством України.

Отже, законопроект у фінальній формі порушує Конституцію України й не відповідає нормам податкового законодавства, що регулювали податкові правовідносини, існуючі до одноразового декларування, не містить достатніх для більшості потенційних декларантів гарантій безпеки. Не дивно, що у ВРУ було вже зареєстровано 10 проектів постанов про скасування результатів його розгляду. Проте чи варто сподіватись на президентське вето – питання, гадаємо, суто риторичне.