Чому прийняття ВРУ ресурсного законопроекту №5600 буде справжнім фіскальним свавіллям
- 01.07.2021
- Налоги и финансы, Обзоры, Статьи
Ні, я звісно розумію, що закони логіки не входять до складу українського податкового законодавства, але щоб настільки не користувались ані законами логіки, ані законами моралі, совісті… намагаючись досягти нових вершин на ниві фіскального свавілля.
На що саме «покладуть великий Х [щось]», народні слуги, яких «понавибирав» перш за все малий й середній бізнес, аби віддячити виборцю за його «далекообачність» шляхом надання життю фіскальному церберу, тобто т.зв. «ресурсному» податковому законопроекту 5600 [1 липня очікується прийняття урядового законопроекту за основу в 1 читанні, тобто у базовому поточному тексті]:
✔️ На Принцип податкової стабільності (на нього «теперішній» законодавець взагалі давно забив виходячи із якості законопроектної роботи) і неможливості зворотної дії в часі НПА й законів, які не пом’якшують/не скасовуються відповідальність (ч.1 ст. 58 Конституції України, п.4.1.9 ст4 ПКУ, ч. 3 ст.27 Бюджетного кодексу України).
На моїй пам’яті вперше планується набуття законом чинності «день в день» – на 01 липня 2021 призначено розгляд у ВРУ й в п.1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» законопроекту зазначено про набуття чинності законопроектом (за деякими винятками) із 01 липня 2021.
Проте хіба когось турбує із можновладців, що «зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року», що «Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету, і приймаються не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим».
Вони вирішили терміново змінити/збільшити, зокрема, ставки акцизу, екологічного податку, рентної плати, надходжень від плати за землю, й крапка.
✔️ На Принцип свободи пересування, що може бути обмежена лише в інтересах національної безпеки, запобігання злочину, для захисту здоров’я чи моралі або для підтримання публічному порядку (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 2 Протоколу №4).
На думку законодавця, перебування у закордонній відпустці посадової особи компанії, що має податковий борг, загрожує національній безпеці України й, певно, порушує моральні норми українського суспільства й точно загрожує психологічному здоров’ю працівників фіскальних органів. Отже треба заборонити виїзд за кордон керівникам боржників до повного погашення боргу [хоча принаймні хоча б на підставі рішення суду].
✔️ На Принцип непорушності права власності (ст.353 ЦКУ), загальну презумпцію невинуватості (принцип правомірності рішень платника податків – п.4.1.4 ст. 4 ПКУ), податковий компроміс.
На думку законодавця, обмеження компанії й фізичних осіб у розпорядження їх майном, шляхом безумовного накладення податкового арешту на активи осіб, які подаються скаргу чи позов стосовно нарахованих податкових зобов’язань та/чи штрафів до момент вирішення відповідного спору, – жодних ознак перевищення владних повноважень не містить й протиправним порушенням прав власності не є. Ви згодні з таким розширенням фіскальних повноважень щодо логічності податкової застави у випадках неугоджених податкових нарахувань? Скоріш це схоже на «легалізацію» протиправного фіскального тиску, оскільки багатьом платникам податків може не вистачити терпіння роками відшукувати справедливості в українських судах і буде легше сплатити податкові нарахування навіть за їх безпідставності, аніж мати роками арештовані корпоративні чи особисті активи, в очікуванні результату завершення податкового спору.
✔️ На Принцип заборони незаконного втручання й перешкоджання господарській діяльності державними контролюючими органами і їх посадовими особами (ч. 5 ст.19 ГКУ).
Закидати запитами щодо надання пояснень фіскали зможуть «за поводом і без» у разі щонайменших сумнівів в «економічній доцільності» того, що робить підприємець і у його податковій сумлінності. На сьогодні «питати вас питаннями» можуть лише за наявності обґрунтованої підозри (а не безпідставних припущень) у вчиненні податкового правопорушення. Тобто значне розширення фіскальних повноважень є дискримінаційним по відношенню до платника податків і може бути й буде предметом корупційних зловживань.
Але про що мова, якщо законопроектом взагалі процес встановлення органами місцевого самоврядування місцевих податків та зборів виводяться з під дії Закону щодо регуляторної політики №1160, що «розв’язує» руки місцевим чиновникам та позбавляє громадськість можливості контролю за діями влади.
✔️ На Принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (п.4.1.2 ст.4 ПКУ), принцип збалансованості ПДВ та податку на прибуток.
Передбачається дискримінаційне урізання прав на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ – його зможуть отримати лише окремі категорії платників: експортери; інвестори у разі придбання основних засобів; виробники, за ознакою «глибокого» ступеня переробки сировини/комплектуючих не менше 8% ціни готової продукції. Посередники, що імпортують товари в Україну для подальшого перепродажу без суттєвих змін, таких прав позбавляються. Тобто на додаток до того, що багатьом платникам ПДВ доводиться оборотні кошти направляти на поповнення ПДВ-рахунків та блокування податкових накладних, так тепер й бюджетне ПДВ-відшкодування перетворять в елітарну опцію. Від звучного гасла «протидії скруткам» постраждає, перш за все, законослухняний бізнес.
До речі, ще ж й право на податковий кредит зменшують з 3х років до півроку з дати складання податкової накладної, що звісно приведе до росту податкового навантаження.
Так само позбавляються права списання накопичених збитків минулих періодів платники податку на прибуток. У частині списання збитків право платника податку обмежуватиметься 50% загальної суми збитків. Тобто збитковість бізнесу, принаймні великого [в правах обмежують тільки великих платників податків…поки що] вважайте, буде поза законом, незалежно від об’єктивності причин, що до неї приводять – чи то стартап, чи то ковідна криза, чи то неврожай і т.і.
✔️ На Можливість поліпшення житлових умов пересіченими українцями, на євроінтеграційні обов’язки України з оподаткування, на Принцип нейтральності оподаткування (п.4.1.8 ст.4 ПКУ) тощо.
Мало того, що маленькі лендлорди, що з метою додаткового заробітку, а також задля збереження коштів від інфляції інвестують в «одинички» на стадії котловану, намагаючись їх потім продати із приростом капіталу перед введенням в експлуатацію, будуть змушені замість 5% (для продажу 2го об’єкту) сплачувати повне 18%ве податкове навантаження з продажу протягом звітного податкового року третього та наступних об’єктів нерухомості. Так ще продаж житла на вторинному ринку буде обкладатись 20% ПДВ. Все це явно не до зменшення й так не низьких цін на житлову нерухомість призведе, а також до імовірного зменшення обсягів будівництва (через зменшення інвестиційного попиту) й тінізації ринку (через небажання сплачувати повні витрати з операцій придбання/продажу житла).
Те що не пройшло при голосуванні за редакцію законопроекту №5351 намагатимуться повторно пропихнути в №5600.
✔️ На Розвиток малого й середнього фермерського бізнесу з порушенням принципу соціальної справедливості (п.4.1.6 ст. 4 ПКУ) й рівності платників податків.
Звичайним аграріям-НЕ-монополістам взагалі «дістанеться на горіхи»:
- Птахівництво фактично виганяють зі спрощенки – буде заборонено реєструватись платниками єдиного податку 4 групи.
- Мікровласників земель (сімейні фермерські господарства до 2га) вводять до кола платників плати на землю на рівні не нижче «мінімального податкового зобов’язання» (МПЗ), й звужують пільгу з НДФЛ для доходів від продажу с/г продукції до розміру ділянок, що в межах 0,5 га замість попередніх 2 га, при цьому 0,5 га навіть не зробили при цьому мінімумом, що можна вирахувати з бази оподаткування.
- Мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) в рік з 1 га власної чи орендованої с/г землі вводиться на рівні 5% від нормативної грошової оцінки (НГО), при середньому фактично існуючому показнику, що не перевищує 4%.
- Земельна плата стягуватиметься навіть за неоформлені землі, проте такі, що фактично використовуються [т.зв. самозахвачені ділянки], й одразу в розмірі річної плати.
Проте, мабуть, можливість спровокувати «земельні бунти» можновладців не лякає.
✔️ На можливість розвитку альтернативної енергетики.
В той час як у всьому світі вводяться стимулюючі субсидії, Україна вважає більш доцільним звернути із Зеленого курсу Європи й відштовхувати відповідних інвесторів, скасовуючи пільги з акцизного податку для «зеленої» електричної енергії.
5600 містить й ряд інших ініціатив, які дискримінують платників податків по відношенню до контролюючого органу, зокрема в частині безакцептного (без звернення до суду) списання фіскальними органами готівки та/або коштів з банківських рахунків боржника у рахунок стягнення податкового боргу, утвореного внаслідок несплати самостійно визначеного платником грошового зобов’язання. Отже цю «скриньку пандори» краще не відчиняти.
Законопроект 5600 не спрямований на розвиток економіки та покращення бізнес клімату в Україні. Радше, законопроект сприяє посиленню адміністративного тиску податкової служби на сумлінний бізнес та створює підґрунтя для свавілля фіскальних органів.
Це ніяк не проект про забезпечення збалансованості бюджетних надходжень, а скоріше проект про примусове вибивання з бізнесу наповнення бюджету «не природнім» способом із застосування агресивних методик.